Всі великі західні видання написали про масові протести в Києві і низці обласних центрів проти закону, який позбавляє незалежності антикорупційні органи і ставить таким чином під питання подальший шлях України в ЄС. Деякі західні оглядачі висловлювали співчуття протестувальникам і критикували президента Володимира Зеленського, який хутко підписав блискавично прийнятий законопроєкт. Але навіть у критиці знайшлося трохи місця емпатії – зачарованість Зеленським на Заході надто сильна, щоби повністю зникнути від одного бліцкрігу проти здобутків революції 2014 року, за які тисячі українців вже поплатилися життям. “Щось, зроблене у паніці” Цікаво, що своїми думками про дії Зеленського поділилися редакції великих британських видань, у той час як американські, які загалом широко висвітлюють Україну, наразі обмежуються безбарвними репортажами з акцій протесту у Києві. Наприклад, британський The Times у редакційній колонці написав, що “у сучасному світі мало хто з політиків відзначені величчю. Видатних людей часто відлякує перспектива безжальних особистих нападок і необґрунтованого втручання в їхнє приватне життя, тому вони не прагнуть обіймати державні посади. В основному панує посередність. Те, що раніше називали моральною силою, зараз є дефіцитом, а там, де вона є, її рідко випробовують. Коли настане час, більшість лідерів, імовірно, не витримають випробування. Володимир Зеленський є винятком. Коли у лютому 2022 року російські війська вторглися в Україну раптовим рейдом, коміку, який став президентом, запропонували вихід: швидку евакуацію за допомогою SAS і американської Delta Force. Це був один із тих вирішальних моментів, як, наприклад, коли Черчилль у травні 1940 року в кабінеті міністрів протистояв своєму міністру закордонних справ лорду Галіфаксу, який прагнув укласти перемир'я, навіть при тому, що еліта британської армії стояла перед загрозою знищення в оточенні навколо Дюнкерка, яке стискалося. Президент Зеленський, якого Владімір Путін вважав нікчемним, виявився на висоті, відмовившись капітулювати. Але велич не означає безгрішність, і зараз він робить серйозну помилку, яка може заплямувати його героїчну репутацію”. На думку редакції The Times, “деспотичний підхід Зеленського додасть аргументів президенту Путіну, який може використати його як доказ свого твердження, що Україна є не більше ніж сепаратистським кримінальним підприємством, негідним статусу держави. Що ще важливіше, це може перешкодити прогресу України на шляху до вступу в ЄС, який наполягає на створенні потужних антикорупційних органів, вільних від втручання. Яким би він не був втомленим, Зеленський повинен уникати бункерної ментальності та необережного сповзання до авторитаризму. Він повинен показати, що Україна краща за клептократію Путіна. Законослухняна демократія, у скруті, але варта боротьби”. Інше британське видання The Guardian, висловилося більш сухо, зазначивши, що “для багатьох ця криза є кульмінацією занепокоєння його (Зеленського. – “ОстроВ”) стилем правління та поведінкою деяких людей з його оточення. Вона також має тривожні паралелі з його попередниками. Протестувальники не стверджують, що він є новим Віктором Януковичем, а тим більше “диктатором”, яким його зображує дезінформація росіян (і MAGA). Але нове покоління вийшло на вулиці, як це робили їхні старші, тому що вони цінують демократію”. “Нинішня адміністрація США не у захваті від антикорупційних органів України. Це, можливо, додало сміливості Зеленському. Але європейським партнерам не все одно – і вони попередили, що цей закон ставить під загрозу шлях України до членства в ЄС, – наголосили у The Guardian. – Агенції було створено частково для захисту іноземної допомоги та інвестицій. А союзники вже були стурбовані такими кроками, як торішнє звільнення віцепрем'єр-міністра з питань відновлення Олександра Кубракова, який справив на них враження своєю відданістю прозорості. Також викликає занепокоєння те, що президент намагався заплямувати антикорупційні агентства розмовами про ‘російські зв'язки’”. The Economist висловився з усіх найжорсткіше. Там наголосили, що “прийняття законопроекту 12414, який підпорядковує два основні незалежні антикорупційні органи України генеральному прокурору, призначеному президентом під час війни, виглядало як щось, зроблене у паніці”. “Україна готувалася до цього моменту протягом кількох тижнів, з, як видно, посиленням репресій проти внутрішнього спротиву, – звернули увагу у цьому британському виданні. – На початку липня уряд заблокував призначення Олександра Цивінського, авторитетного детектива, на вакантну посаду директора Бюро економічної безпеки. За цим послідувало, як видно, політично мотивоване затримання Віталія Шабуніна, відомого борця з корупцією. У середині липня в результаті кадрових перестановок в уряді були підвищені надлояльні до влади люди, включаючи нового прем'єр-міністра. Потім, 21 липня, Служба безпеки та Генеральна прокуратура провели десятки рейдів, спрямованих проти співробітників НАБУ та САП — слідчих та прокурорських органів незалежної антикорупційної системи України, створеної під наглядом Заходу після так званої революції Майдану 2014 року. Співробітників звинуватили в корупції та незаконних зв'язках із Росією”. “Ці тривожні події могли би загубитися в хаосі, що характеризує внутрішню політику України та конкуренцію між правоохоронними органами, – продовжувався текст The Economist. – Активні розслідування тривають; без повного знання доказів не можна виключати дійсної злочинності тих, проти кого спрямовані звинувачення. Агресивний характер деяких українських борців з корупцією спричинив поляризацію суспільства, через що вони втратили частину своїх прихильників. Але рішення уряду розпочати відкритий наступ на реформи часів Майдану свідчить про те, що відбувається щось зловісне. Джерела припускають, що поштовхом до ухвалення законопроекту могло стати відкриття НАБУ розслідування діяльності людей, наближених до офісу президента”. “Вночі 22 липня Зеленський підписав законопроект 12414. Європейський Союз, один із основних кредиторів України, наполягав на тому, щоб він призупинив цей процес. Перед підписанням закону комісарка ЄС з питань розширення Марта Кос написала в соцмережах, що це негативно вплине на переговори про вступ України до ЄС. “Незалежні органи, такі як НАБУ та САП, є надзвичайно важливими для шляху України до ЄС”, — написала вона. У Києві посли країн G7 випустили спільну заяву, в якій висловили “серйозну стурбованість”. Але така риторика не мала великого впливу”, – зазначили автори тексту. “Картонна революція” Протягом цих кількох днів західні журналісти знайшли собі зато нових, поки переважно анонімних українських героїв. “‘Навіть інтроверти тут!’ Українці мають талант до створення слоганів, і в середу, 23 липня, через два дні після ухвалення суперечливого закону, що позбавляє повноважень два антикорупційні органи України, другий вечір протестів став справжнім фестивалем дотепних висловів, – захоплено писала кореспондентка Le Monde у Києві. – Перед Національним театром імені Івана Франка киян було значно більше, ніж напередодні: за даними поліції, 9000. Вони встигли взяти картонні коробки на пошті або в “Новій пошті” (приватний конкурент) і підготувати свої гасла. Сидячи на тротуарі, схилившись над низькою огорожею, з фломастером у руці та висунутим язиком, вони допрацьовували свої дотепні вислови, перш ніж вигукувати їх під вікнами президентського палацу. Цей рух вже називають ‘картонною революцією’”. “Ми думали, що вона покинула Україну, щоб уникнути мобілізації або бомбардувань. Але молодь тут, у Києві та в багатьох інших містах країни. У вівторок саме молодий ветеран, який вступив до війська у 2023 році, з чорною бородою і в білій футболці без логотипу, закликав до мобілізації в соціальних мережах. У середу весь Facebook, включаючи дорослих і обраних представників влади, закликав до мітингів – о 20:00 в Києві, о 18:00 в регіональних центрах країни, – але саме молодь, серйозна і водночас весела, взяла ініціативу в свої руки. І вибрала ці знамениті картонні таблички, щоб показати, що вона не хоче готових плакатів чи партійних матеріалів, а також гасел від професійних політиків”, – розповіли у французькому виданні. Огляд підготувала Софія Петровська, “ОстроВ”
